Вимоги до якості мовлення педагога дошкільного закладу

Дошкільний вік є сенситивним періодом мовленнєвого розвитку дитини, тому один з провідних напрямів діяльності вихователя дитячого садка — формування усного мовлення та навичок мовлен­нєвого спілкування, що спирається на володіння рідною літератур­ною мовою.

Одним з основних механізмів оволодіння дітьми рідною мовою .  є наслідування. У дослідженнях основоположників методики розвитку мовлення дітей дошкільного віку Елизавети Тихеєвої та Фелікса і  Сохіна наголошується, що діти вчаться говорити завдяки слуху та І  здатності наслідувати. Дошкільники говорять те, що чують, оскільки внутрішні механізми мовлення у дитини утворюються лише під впливом систематично організованого мовлення дорослих. Автор од­нієї з методик розвитку мовлення дошкільників Муза Алексєєва від­значає, що, наслідуючи дорослих, дитина переймає не лише всі тон­кощі вимови, слововживання, побудови фраз, але й ту недоскона­лість і помилки, які зустрічаються в їхньому мовленні.

Саме тому до мовлення педагога дошкільного закладу сьогодні ставляться високі вимоги, і проблема підвищення культури мовлен­ня вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкіль­ної освіти.

Якість мовленнєвого розвитку дошкільників залежить від якості мовлення педагогів і від мовленнєвого середовища, яке останні ство­рюють у дошкільному закладі. Видатні педагоги Єлизавета Тихеєва та Євгенія Фльоріна особливу увагу приділяли створенню у дитячо­му садку розвивального мовленнєвого середовища як чинника роз­витку мовлення дітей. На їхню думку, дошкільним працівникам не­обхідно ставити в обов’язок створювати таке середовище, в якому «мовлення дітей могло б розвиватися правильно і безперешкодно».

У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури мов­лення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення і вимоги до нього. До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:

■   якість мовного оформлення мовлення;

■  ціннісно-особистісні установки пе­дагога;

■  комунікативна компетентність;

■  чіткий відбір інформації для ство­рення вислову;

■  орієнтація на процес безпосеред­ньої комунікації.

Серед вимог до мовлення педагога дошкільного закладу виділяють:

■  правильність — відповідність мов­лення мовним нормам. Педагогу не­обхідно знати і виконувати у спіл­куванні з дітьми основні норми рід­ної мови: орфоепічні норми (прави­ла літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;   

■  точність — відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі. Педагогу слід зверну­ти особливу увагу на семантичний (смисловий) аспект мовлення, що сприяє формуванню у дітей навичок точності слововживання;

■  логічність — вираження у смисло­вих зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та компо­нентами думки. Педагогу слід врахо­вувати, що саме у дошкільному віці закладаються уявлення про струк­турні компоненти зв’язного висло­ву, формуються навички викорис­тання різних способів внутрішньо-текстових зв’язків;

■  чистота — відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові. Усунення із активного мовлення не літературної лексики — одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним механізмом мовленнєвого розвитку є наслі­дування, педагогу необхідно піклуватися про чистоту влас­ного мовлення: неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;

■  виразність — особливість мовлення, що допомагає захо­плювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпе­реживання. Виразність мовлення педагога є потужним за­собом впливу на дитину. Володіння педагогом різними засо­бами виразності мовлення (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільно­сті виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідом­ленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;

■  багатство — уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу

слід враховувати, що в дошкільному віці формуються осно­ви лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон само­го педагога сприяє не лише розширенню словарного запа­су дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точ­ності слововживання, виразності й образності мовлення;

■ доцільність — вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування. Доцільність мовлення пе­дагога передбачає, насамперед, володіння відчуттям сти­лю. Урахування специфіки дошкільного віку націлює педа­гога на формування у дітей культури мовленнєвої поведін­ки (навичок спілкування, уміння користуватися різними формулами мовленнєвого етикету, орієнтуватися на ситуа­цію спілкування співбесідника т. ін.).

До цього переліку необхідно додати і правильне використання педагогом невербальних засобів спілкування, його уміння не лише говорити з дитиною, але й чути її.

Безумовно, знання педагогом дошкільного закладу зазначених  вимог, їх дотримання і постійне вдосконалення свого мовлення —це запорука успішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей у до­шкільному закладі